Маркування зворотної тари
Маркування зворотної тари є важливим елементом логістики, обліку та контролю при взаємодії між виробничими підприємствами, а також між виробниками і торговельними мережами.
Якщо всередині підприємства маркування тари може виконуватись без жорсткої стандартизації — відповідно до внутрішніх правил або налаштувань облікової системи, то для зворотної тари необхідно використовувати стандартизовані підходи.
Маркування повинно бути зрозумілим і придатним до використання всіма учасниками ланцюга: виробниками, логістичними центрами, транспортними компаніями та торговельними мережами. Це дозволяє використовувати однакову ідентифікацію у різних облікових системах.
Основні вимоги до маркування зворотної тари
Надійність маркування
Перша і найважливіша вимога — це надійність. Маркування повинно виконувати свої функції протягом усього життєвого циклу тари: від моменту її виробництва або нанесення маркування до списання та утилізації.
Це означає, що маркування повинно бути стійким до:
- механічних навантажень і тертя;
- миття та вологи;
- температурних впливів;
- хімічної обробки;
- інтенсивного використання в логістиці.
Надійність маркування є критичною умовою для забезпечення повноцінного обліку на всіх етапах і циклах експлуатації тари.
Стандарти кодів і ідентифікації
Другою важливою вимогою є використання стандартів штрихових і 2D-кодів. Маркування повинно забезпечувати стабільне ручне та автоматичне зчитування у всіх учасників процесу:
- виробничих підприємств;
- логістичних центрів;
- складських комплексів;
- транспортних компаній;
- торговельних мереж.
Для цього можуть використовуватись QR-коди, DataMatrix, штрих-коди або RFID-рішення, які інтегруються з системами простежуваності.
Проблема «чужої» тари
Суттєвою проблемою для учасників ринку є повернення так званої «чужої» тари. Це ситуація, коли повертається тара того ж типу і розміру, але отримана від інших постачальників.
У таких випадках виникають проблеми:
- відмінності у маркуванні;
- різна якість матеріалів;
- відмінні формати ідентифікації;
- відсутність сумісності з обліковими системами;
- незадовільний технічний стан тари.
Така тара може бути зношеною, пошкодженою або містити маркування, яке не відповідає вимогам підприємства.
Підходи до вирішення
Існує два основні підходи до вирішення проблеми обігу зворотної тари:
1. Принцип «що отримав — те і повернув»
У цьому випадку кожен учасник відповідає за повернення саме тієї тари, яку отримав. Це дозволяє уникнути змішування активів, але потребує суворого контролю та ідентифікації.
2. Галузеві стандарти тари
Другий підхід — це впровадження галузевих стандартів тари, де всі учасники використовують однакові типи тари та дотримуються єдиних вимог до маркування.
У цьому випадку:
- використовується стандартизована тара;
- застосовуються єдині правила ідентифікації;
- спрощується облік і обіг;
- зменшуються конфлікти між учасниками;
- підвищується ефективність логістики.
Роль маркування у системі обліку
Маркування зворотної тари є ключовим елементом системи обліку та логістики. Воно забезпечує:
- контроль руху тари між учасниками;
- облік кількості та місцезнаходження;
- відстеження стану тари;
- аналіз втрат і оборотності;
- інтеграцію з обліковими системами.
У поєднанні з обладнанням для обліку та системами складського обліку це дозволяє створити повноцінну систему контролю зворотної тари.
Підхід Vostok-IT
Vostok-IT розглядає маркування зворотної тари як частину комплексної системи обліку та взаємодії між підприємствами.
- аналіз ланцюга постачання;
- визначення стандартів маркування;
- вибір технології ідентифікації;
- підбір матеріалів і носіїв;
- інтеграція з обліковими системами;
- тестування у реальних умовах;
- впровадження та масштабування.
